ИнфоСлух

Олексій Долгіх —  43 роки, професійний рятувальник, підполковник у відставці. Голова ГО “Миколаївський обласний рух підтримки осіб з інвалідністю” та адміністратор групи у фб “Особливі діти Миколаївщини” . За домовленістю з дружиною, яка вийшла на роботу, почав займатися реабілітацію та супроводженням дочок-близнюків, одна з них з діагнозом ДЦП. Я на пенсії зараз по вислузі років. П’ять з половиною років моя дружина займалася дітками, потім вона сказала: «Хочу трохи попрацювати». І в мене була можливість вийти на пенсію по вислузі років. З 2012 року свій час повністю присвятив донечкам. Без автомобіля пересуватися з дитиною, у якої ДЦП нереально. От моя дитина зараз важить 36 кг і відсутність доступності в Миколаєві така, що без автомобіля, без чоловіка дитину перенести неможливо. Вихід був такий: або здати дитину в інтернат або піти на пенсію і займатися її реабілітацією. Добираємося у школу та на реабілітацію на власному автомобілі. Тринадцять років у нас з дружиною

Моника Ленхардт — 73 года, менеджер по развитию бизнеса и клиентских отношений компании “Кохлеар” с 1999; доктор в области филологии, психологии и философии. С 2002 года председатель Фонда профессора Эрнста Ленхардта. Мы сидим в холле CityHotel в Киеве после встречи Моники Ленхардт с родителями и говорим об актуальных вопросах кохлеарной имплантации в Украине и мировом опыте. — К вам сегодня пытались прорваться многие родители, чтобы пообщаться лично. А еще — специалисты и инициаторы общественных проектов. В других странах тоже хотят личного общения или подобная реакция только в Украине? — Да, во многих странах то же самое — и в Армении, и в Кыргызстане. Слушатели очень радуются, когда я приезжаю. Потому, что можно потрогать и сфотографироваться со мной. И я тоже говорю, что конечно вечером можно посидеть вместе, может даже и поужинать, выпить немножко вина. И это другая атмосфера, чем в интернете. Моника Ленхардт с украинскими родителями и специалистами после встречи  6 се